Василь Шкляр в "Літературній вітальні" Андрія Куркова

Розповідати про "Літературну вітальню" Куркова в Будинку кіно абсолютно дурна справа. Два письменника збираються і про щось говорять, як це можна описати? Краще прийти і послухати!:) Дякуючи тому, що робляться записи таких спілкування, нижче можна подивитися частину "Запитання-відповіді" за участі Андрія Куркова та Василя Шкляра (знімав Альберт Фараон). Усього вийшло 9 уривків.

Частина Перша: Василь Шкляр розповідає про своє дитинство, перший вірш та перший прихід в школу. "Я жив в селі на Черкащині, де ніколи не чув російської мови... це було щось для мене екзотичне..."

Частина Друга: Як українська мова допомогла в радянські часи вибратися з міліції:) 

Частина Третя: Василь Шкляр розповідає про самоцензуру в радянські часи. "Є такі характери письменницьки, що опір навіть допомагає... – саме на цьому вигострюється талант".

Частина Четверта: Василь Шкляр розповідає про роман "Елементал".

Частина П'ята: Василь Шкляр розповідає: про що мріяв коли був студентом і яким бачив своє майбутнє; про головний критерій у літературній роботі; про один із парадоксів у літературі, коли є автори, імена яких всі знають, але їх ніхто не читав. Зазначає свою мету творчості – викликати насолоду у читача і додає: "Мені це великою мірою вдалося!"

Частина Шоста: Василь Шкляр констатує: не всім по кишені бути в Україні українцем; "свобода слова" Ющенка – це свобода слова для "варягів" Шустера та Кисельова; ми живемо в окупованому інформаційному просторі. За його словами, Путін, дуже мудрий для своєї країним керівник, зрозумів, що завоювати Україну можна своїм кіно та своєю книжкою і це значно ефективніше ніж вводити сюди свої танки. Василь Шкляр без потреби на російську мову не переходить: "Письменнику довго розмовляти чужою мовою це все одно, що балерині носити кірзові чоботи!"

Частина Сьома: Василь Шкляр розповідає про роман "Залишинець"/"Чорний ворон": чому написав про Холодний Яр і чому роман має дві назви. На генному рівні у нього зберігалася потреба написати про холодноярські події, тобто він завжди знав, що напише про них. Тема була заборонена. Якщо Росія завжди проклинала героїв України, що боролися за її незалежність, починаючи від Мазепи (навіть проголошувала їм анафеми), то тут імперія повелася особливо: просто заборонили згадувати, щоб не будити в пам'яті таку страшну для них сторінку. Тому сьогодні ми багато говоримо про УПА (і ще більше треба говорити!), але говоримо як ніби-то про галицький феномен, і особливо наші опоненти хочуть це нав'язати, але Холодний Яр і УПА – це ланки однієї боротьби. На чорному прапорі холодноярців був напис "Воля України або смерть". Коли вже не стало надії на визволення, останні, найзатятіші з повстанців, пішли в ліси боротися до кінця.

Частина Восьома: Василь Шкляр розповідає про роман "Залишинець"/"Чорний ворон": скільки там вигадки, а скільки реальної історії і чи правда, що китайські найманці воювали на боці москалів. Окупацію України 20-х років він характиризує, як орду, навалу і її так і сприймали селяни і повстанці. Окупанти йшли через Україну зі страшним дозволом: "С позволєнієм самообєспечєнія". Письменник каже, що роман написаний на дуже міцній фактичній базі, навіть деякі документи вкраплені в текст. Шкляр розповідає про реальних отаманів і характеристики, що давалися їм в документах.

Частина Дев'ята: Андрій Курков каже про своє відчуття, що коли Василь Шкляр починає писати новий роман, то неначе починає нову війну. "Війна триває, нажаль", – відповідає Шкляр, і додає: "Війни для поневолених націй завжди мали позитивне значення, як це не дивно".